 |
| Олександр Биструшкін |
Бувало, «водили
козу». Раз зі Ступкою й Костем Степанковим так доводилися, що вже все зачинено.
Степанков пішов додому. А нам хочеться ще. Ступка каже: «Я спробую Ларисі (дружині. – примітка) подзвонити, ще посидимо в мене».
Чую зі слухавки:
«Костя вже все здобув – він лауреат, він народний. А ти все бродиш. Іди додому!» Я кажу: Богдане, ти погано виховуєш дружину. Ось я зараз своїй Тані подзвоню.
Степанков пішов додому. А нам хочеться ще. Ступка каже: «Я спробую Ларисі (дружині. – примітка) подзвонити, ще посидимо в мене».
Чую зі слухавки:
«Костя вже все здобув – він лауреат, він народний. А ти все бродиш. Іди додому!» Я кажу: Богдане, ти погано виховуєш дружину. Ось я зараз своїй Тані подзвоню.
Телефоную
дружині: «Ми з Богданом Сильве…» - «У мєня стірка! Іди зі своїм Богданом куди
подалі! Бачив, яка година?». Ступка теж почув. Розсміялися й розійшлися.
