Виявляється,
рівень егоїзму можна дослідити та виміряти. Хоча це не настільки точне
вимірювання, бо не вдасться його показати у вольтах, літрах чи метрах.
Кілограмами теж егоїзм не вимірюється. Та рівень – в кого більший, а в кого
менший, – можна визначити.
Ось цим і
зайнялися деякі спеціалісти у галузі психології. Причому, визначали, хто –
мужчини чи жінки – мають більший егоїзм. Результати, опубліковані у НАУКОВОМУ
журналі, які підтверджують надмірний жіночий егоїзм, можуть вразити.
Отже, йдеться про
матеріал у журналі "Вестник КРАУНЦ" за 2009рік. №1 Олесі Вячеславівни Бондарєвой "Особенностипроявления эгоистической направленности личности в супружеских отношениях".
Під час
дослідження Бондарєва порівняла пари з однаково високим рівнем егоїзму, з однаково
низьким, і пари з різним рівнем егоїзму подружжя.
По-перше,
Бондарєва з'ясувала, що в парах з різним рівнем егоїзму, зазвичай, більшим
егоїзмом відзначається жінка.
Найбільше задоволеними своїм шлюбом виявилися пари з однаково низьким рівнем егоїзму.
Найменше задоволені своїм шлюбом виявилися пари з різним
рівнем егоїзму подружжя.
І ось тут Бондарєва зробила друге важливе відкриття.
Виявилося, що найбільше незадоволені своїм шлюбом були саме ті, хто своїм
егоїзмом перевершує партнера.
З дослідження ми
бачимо, що саме жінки бувають найбільш неводовленими, саме вони, відповідно до
результатів, відзначилися більшим егоїзмом. Також ми знаємо, що саме жінки
частіше ініціюють розлучення. Тож напрошується висновок, що милі дами часто
розглядають шлюб як інструмент задоволення своїх егоїстичних забаганок. А у
шлюбі страждає той, чий рівень егоїзму менший, найчастіше це – мужчина.
Бондарєва пише: «Чоловік
егоїста стикається з ситуацією, коли виконання його бажань утруднено чи
блоковано, тобто депривоване."
Депривація (лат. deprivatio - втрата, позбавлення) - психічний
стан, при якому люди відчувають недостатнє задоволення своїх потреб).
Хронічна
депривація призводить до невдоволення собою, своїм життям, до депресії або
напруженості у відносинах, у когось з чоловіків опускаються руки і він стає
"диванним жителем", хтось починає пиячити. У результаті дружина-егоїстка отримує купу підстав для
розірвання шлюбу, не помічаючи того, що вона сама створила нещастя.
Бондарєва
встановила, що жінки-егоїстки навіть не усвідомлюють, у більшості випадків,
того, що порушують особистий простір чоловіка. Їм ставлять запитання, наприклад, "чи Вам доводилося
викидати особисті речі чоловіка, не спитавши його згоди?" У
відповідь Бондарєва чула :
"Ні". А чоловіки цих жінок говорили про те,
що такі факти є.
Жіночий егоїзм
засліплює жінку і знещасливлює всю родину.
І тут варто
розібратися, звідки він береться – той бабський егоїзм? Чи не з системи
виховання у матріархальному суспільстві, де дівчинці з дитинства вкладають у
голову, що вона принцеса, що мужчина їй винен, що вона може перебирати? Чи не
там це виникає, де мати не визнає верховенство батька? Чи не в школі, де
жінка-вчителька сміє робити зауваження хлопцеві у присутності дівчат? Чи не з
телеекрану та журнальчиків, де бабам розповідають, що вони неповторні, а всі
мужчини подібні до баранів?
Звісно, зараз
прибічниці блядоорхату та ті, хто зазнав кастрації, скажуть: «То що, жінкам
телевізор не дивитися?» Або журналів не читати?
Розуміємо, що
слід уникати всього, що заважає гармонійній організації стосунків у парі, а ця гармонія виглядає ось
як: беззаперечний авторитет та головування мужчини, дорадче слово жінки, яке
мужчина, за своїм бажанням, може вислухати, але рішення ухвалює він сам. Не всі
рішення мужчини можуть одразу сподобатися жінці, у правильності рішень вона може
пересвідчитися через тривалий час, та заради гармонії у парі мужчина не
допускає жінку для настільки непритаманної для жіночого організму діяльності –
ухвалення рішень.
Все суто заради
гармонії, якій заважає егоїзм, бо цей егоїзм, як бачимо, у жінок значно
розвиненіший.
Славко Київський
для Патріархального Києва
