Колись сатирик
Задорнов сміявся та смішив зал розповідями про те, що у Німеччині молоді
чоловік та жінка йдуть до ресторану, виходячи, платять кожен за себе, а після
того жінка йде з тим мужчиною у ліжко.
«І ана єму нє
атказиваєт!!!» - вражено говорив Задорнов.
Напевне, знає, що
масштабність жіночого шахрайства у Московії, як і в Україні, величезна. Ще це
водиться називати «динамо». Тобто, ти її напоюєш та нагодовуєш у ресторані, а
вона потім не дає сексу. Матріархальне суспільство сприймає це явище, коли
мужчина захищає, годує, забезпечує бабу, яка йому не належить, схвально: ось,
мовляв, справжній мужчина.
Розберімо трохи
докладніше це явище.
Що таке
шахрайство? Вікіпедія цитує Кримінальний кодекс, даючи визначення: «Шахрайство
— заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи
зловживання довірою.»
Отже, коли вона
(особа жіночої статі, яка тобі не належить, відтак ти з нею не маєш спільного
бюджету) відмовляється сплачувати за себе в ресторані, за проїзд у таксі…
Особливо наголосимо, що тут йдеться лише про особу жіночої статі, яка не є
твоєю, тобто, з нею немає спільного бюджету.
Ще важливо інше:
шахрайство характерне тим, що зловмисниця наперед зазіхає на матеріальні
цінності об’єкта нападу. Тому оцінка матеріального стану об’єкта (наприклад,
мужчини, з яким вона знайомиться) може бути частиною підготовки до злочину.
Звісно, феміністки зараз розкажуть, що то вона про майбутніх дітей дбає, аби
вони не зростали у злиднях, що оцінює мужчину, за якого заміж збирається, за
досягненнями у житті. Та коли так, що ж їй заважає розраховуватися за себе?
Наприклад, у діловому світі заведено, що при діловій зустрічі, діловому обіді,
кожен розраховується за себе.
Особливої уваги
заслуговує розподіл майна після розірвання шлюбу, коли шлюб був, по суті, лише
ланкою у шахрайському ланцюжку:
- Здобула довіру, обіцяючи бути вірною, слухняною, не претендувати ні на що, кохати навіть злидаря; не розповівши про своє насичене та багато проявне інтимне минуле. Але потім ініціювала розлучення чи довела чоловіка до того, що він сам змушений розлучатися, при цьому шахрайка вимагає половину чи більшу частину майна та хоче забрати собі дитину.
- Родичі та подруги баби-шахрайки гуртом їй підказували, як краще піти від чоловіка, руйнуючи його сім’ю, як більше майна відібрати. По суті вони є співучасниками злочину.
- Шахрайка повідомляла перед реєстрацією шлюбу про себе неправдиві відомості, зокрема, про незайманість, відсутність абортованих дітей, малу кількість статевих партнерів, які передували ошуканому мужчині, справжні причини розриву попередніх стосунків та інші факти, які дають змогу чоловікові ще на етапі знайомства розцінювати цю особу жіночої статі як шльондру, брехуху та таку, з якими не одружуються.
- Жінка, виходячи заміж, насправді головним чином націлюється на інші сфери життя, де витрачатиме час та сили замість сімейної. Зокрема сюди слід записати: зацікавленість у кар’єрі, небажання народжувати хоча б трьох дітей для чоловіка та приділяти вдосталь часу вихованню нащадків, пріоритетність над словом чоловіка чиїхось думок (батьків, подруг, своїх власних та інших осіб)
Сюди аж ніяк не
можна віднести інші притаманні жінкам варіанти брехні: макіяж, який приховує
вади зовнішності; невміння готувати їсти та загальну нехазяйновитість;
ледарство.
Хоча це стислий
опис, сподіваюся, ви зрозуміли натяк і головну суть матеріалу.
Славко Київський
для Патріархального Києва
