У житті людей
часто жінки позначаються своїми прикметними вчинками. Не обов’язково
фатальними, інколи просто цікавими, часом – незбагненними.
Ось знаючи про це
і вирішено: будуть розповіді про вчинки жінок, що запам’яталися відомим людям.
І цього разу
слово Юрію Логвину:
«У 1950-х уся
Спілка художників тулилася в кімнатах-закапелках на другому поверсі старого
будиночка на площі Калініна (тепер майдан Незалежності. – "Країна").
Щосереди та щоп'ятниці, по роботі, у холі Спілки малювали натуру. У закутку
ставили два щити для оголошень – роздягалка готова. Відвідувачі рисувального
збіговища поділялись на ентузіастів – тих, що малювали, і
"золотарів", яких тепер називають вуаєристами, вони ковтали слину від
споглядання чужої наготи. Натура була переважно жіноча, хоча траплялась і
чоловіча. Дівчатам платили за портрет 80 копійок, фігура – карбованець 20
копійок, а ню – 2 карбованці.
Коли завкафедри
натури призначили колишнього мента, контингент натурниць став специфічний.
¬Фарбована, як матрьошка, Маша могла після позування піддати з компанією наших
бахурів. Коли одна з новеньких краль позувала у скульптурній майстерні, там
зникла стипендія й модна хутряна шапка. Гастролерка з Естонії привезла
рекомендацію на бланку Академії мистецтв, що вона – дисциплінована й витривала
натурниця. Як на зло, її взяли до нашої майстерні. Стояла перший раз добре, не
шарпалася. Але потім пішла в канцелярію і поскаржилася, що я при ній матюкався
й розповідав непристойні анекдоти. Мені пригрозили виключенням. На останньому
нашому курсі вона вискочила заміж за живописця Горобця. Він одержав призначення
на хлібну посаду в Середній Азії. Там вона його обікрала й утекла».
Малюнок Юрія Логвина, його оповідання, з журналу "Країна"
