 |
| Абдуліна, облита майонезом |
«Отдала
ребенка в русскую гимназию и еще ни разу не пожалела. Все предметы по русски
все предельно ясно и понятно. А больше всего понравилась торжественная линейка
я даже плакала. По русски очень красиво говорили старшеклассники. Пели и читали
стихи. Да вобщем то контингент родителей и детей резко отличается от быдлячих
украинских школ. В первом классе 3 раза в неделю укр мова, и выпускники
разговаривают на ней куда лучше чем выпускники укр школ. Я рада, что моя дочь
учится среди морально здоровых детей. А не среди быдла»
Її допис набув чималого розголосу.
Тоді співачка
заявила, що її сторінку зламали, а сама вона не писала такого. Мовляв, це не я,
це хтось.
Згодом, вона
звинуватила колишнього чоловіка в тому, що це буцімто він написав.
Сам Кучеров
(колишній чоловік) спростував її
слова: "Я подам на нее в суд за такие слова. Я никогда ее не бил, а
кто от кого ушел - еще большой вопрос. Мы расстались, потому что у нее тяжелый
характер. Ни в какой тюрьме я никогда не сидел и взламывать аккаунты не умею, и
уж тем более я ничего от ее имени не писал. У нее очень бурная фантазия. Она
мне рассказывала, что за ней ухаживали Путин и Медведев".
Солов’яненко,
головний режисер Національної опери, дуже обурився, коли дізнавсь, що співачка
написала про українську мову та українські школи. І тоді Абдуліна сказала, що
Солов’яненко мав з нею особисті стосунки:
«У нас
были, я бы сказала, отношения. Абсолютно все знали, что он ко мне неравнодушен.
Мне до сих пор говорят, мол, как он тебя любит! Он предлагал мне выйти за него
замуж, я отказала, после чего отношения сошли на нет».
Головний режисер
прокоментував і цей вислів: «Єдина жінка, якій я робив пропозицію — моя
дружина Мирослава».
Насправді,відбувається
ось що.
Жінка з
неукраїнським прізвищем, не проявляючи повагу до народу, на землі якого живе, і
живе непогано, вирішила висловити цю зневагу прилюдно.
Коли реакція була
несподіваною, вона відразу спробувала зняти з себе відповідальність, мовляв, не
те мала на увазі, всі винні, що невірно зрозуміли. Коли це не вдалося, вона мстить
колишньому чоловікові, звинувачуючи його у лихому дописі.
А коли головний
режисер опери обурюється її поведінкою, то діячка і режисера звинувачує,
мовляв, я йому відмовила, ось він через те таке говорить.
Щось це все
нагадує. Та звісно, нагадує традиційну для жінок матріархату поведінку: не
визнавати себе винною ніколи, звинувачувати мужчин, відходити від суті справи,
переводячи увагу на особисте життя мужчин, на їхні якості.
Спробуйте
звинуватити жінок у надмірній меркантильності та розгульності. І вам, ймовірно,
повідомлять, що це ви імпотент, гомосексуаліст, жінки вам не дають, ось ви й
сказилися, а також звинуватять у женоненависництві, скупості, боягузтві – у
всьому, аби лише не визнавати свою підлу розгульність та сучу меркантильність.
Тож у поведінці
оперної співачки нічого дивного, все стандартне, традиційне для озвірілого
матріархату. Дивує інше, те, що замало знайшлося
баборабів, які на повний голос верещать «Нє трогайтє жєнщіну!». Запевняю вас, чимало жінок підтримають Абдуліну, а також знайдуться бабораби для її підтримки. Слід давно збагнути: для жінок у багатьох випадках статева солідарність важливіша за національну.
Славко Київський
