Кажучи про
подружню зраду, спершу слід з’ясувати, чим є сім’я. А саме — сім’я
у її конструктивному значенні.
Спотворені форми
життя сексуальних партнерів (осіб однакової статі, різностатевих осіб з
однаковими правами) до уваги не беремо.
Рід. У ньому
верховодить чоловік. І створює його чоловік.
Сім’я – частинка
Роду. Для створення сім’ї мужчина БЕРЕ жінку. Ось «Казала вдова про заміжжя:
«Кого лихо не мине, той візьме і мене», - це українська приказка. Придане давали,
щоб тільки узяв мужчина собі дівку, щоб показати, що сім’я — це ще
й економічна категорія, а не лише кохання, базоване на основному інстинкті.
Жіноча функція,
зокрема, полягає у подовженні чоловікового роду.
У здоровому (маю
на увазі, патріархальному) суспільстві — і голова здорова. І зрозуміло, що врожай
буває від насіння, на городі без доброго насіння лише бур’яни виростуть. І у
якості ґрунту можна використовувати свій город або чужий, орендований. Не ґрунт
головне!
Діти — це
продовження чоловіка. Жінка перебирає традиції мужа, його мову, релігію, і його
дітей навчає тим цінностям, що хотів би чоловік.
Син продовжує рід
свого батька, діда, прадіда. Коли він приводять жінку, його батьки для неї — свекор
та свекруха (ті люди, які дали свій покрів, кров). Синова жінка — невістка,
тобто, не вість хто, невідомо хто. Ще є слово «наречена», тобто, та, яку
нарекли: вона не є родичкою, та має шанс нею стати, якщо народить синів — продовжувачів
Роду.
І кажучи про
подружню зраду, обов’язково слід уточнювати, чим є сім’я. аби розуміти, власне,
хто і що може зрадити.
Наші далекі
Предки жили племенами, ці племена стрімко більшали чисельно.
І в них була
ієрархія. Був ватажок племені та кілька його наближених високорангових мужчин.
Були у племені й мужчини середнього та низького рангу.
Верхівка племені
(ватажок та кілька наближених) мали доступ до практично будь-якої особи жіночої
статі.
Середньорангові
могли узяти ту, на яку не поширювався захист верхівки чи іншого
середньорагнового.
А ось мужчини
низького рангу отримували секс від тих жінок, які вже не привертали уваги вищих
рангів. І це був секс в обмін на їжу, якої у низькорангового небагато і
добувається вона важко, невдячною та ризикованою діяльністю.
Це було дуже
давно, а зараз українці живуть або самотньо, або сім’ями. І мужчини наслідують
від давніх Предків ці ознаки ранговості, ієрархія закладена інстинктивно, вона
встановлюється у людей і тварин.
Коротко — про основне. Високоранговий бере будь-яку, жінка сама
до нього йде, хоче його інстинктивно, відчуваючи в ньому якісну генетику, яку
підсвідомо бажає поширити завдяки інкубаторно-родильним функціям свого
організму. Представники середнього рангу беруть тих, які не зайняті, але їм це
не завжди вдається (про причини можу сказати, але не тут).
Низькорангові беруть тих,
на яких уже не звертають уваги якісні мужчини, при цьому такі контакти,
зазвичай, супроводжуються бартером: «секс від жінки — матеріальні
ресурси від низькорангового».
Для ілюстрації можна
навести ієрархію у кримінальному світі, там до високорангових може належати,
наприклад, положенєц або смотрящій, а до низькорангових, наприклад,
«шестьорка».
У сучасній сім’ї мужчина може бути або
високоранговим, або ж низькоранговим.
 |
| Сім’я і подружня зрада |
Коли значущість
мужчини у сучасному подружжі — як у ватажка давнього племені — це здорова сім’я, патріархальна і головна мета її
полягає у подовженні Роду мужчини.
Коли мужчина
подібний до давнішнього низькорангового — матріархальне збочення, і тут функція мужчини,
переважно, полягає у постачанні ресурсів.
При цьому жінка, частіше за все, не
народжує (або родить лише 1-2 дитини), а чоловікові сміє відмовляти,
заперечувати і навіть докоряти…
І ось тут знову
вертаймося до питання про подружню зраду.
 |
| Подружня зрада |
Розуміючи, що сім’я є спільнотою людей, яку створює
мужчина, беручи жінку, щоб свій Рід подовжити, відзначимо наступне.
Мужчина,
щоб продовжити свій Рід, може для цього мати стосунки з однією жінкою, а може — і з більшою кількістю. Всі діти, від однієї чи кількох,
матимуть його генетику, його по-батькові, будуть спадкоємцями і, головне,
носіями генів високостатусного мужчини, зможуть гордитися своїм батьком і
Родом.
Бачимо серед людей,
коли високостатусні мають дітей від кількох жінок.
А ось здатність жінки
спокійно сприймати наявність у мужчини інших жінок показує, що вона визнає
високий статус чоловіка. Це жінка холопа при озвірілому матріархаті може зі
свого низькорангового щось вимагати.
Для високорангового
отакі обмеження — мати лише одну жінку — є ознакою
хвороби та безвідповідальності перед Всесвітом. Якщо він високоранговий, його
генетика має бути поширеною якнайзначніше. Але цього може не хотіти его якоїсь
жінки, котра хоче спустити ватажка до рівня прислуги, верховоду до рівня
холопа.
Отже, чоловік, маючи
кількох жінок, уподібнюється князеві чи султанові, має змогу свій якісний
генетичний матеріал дарувати людству через черева кількох жінок. І бути
прикладом багатьом дітям. При цьому самі жінки стають матерями дітей ватажка,
еліти.
Жінка, зраджуючи свого
чоловіка, показує його низький статус. При матріархаті майже у всіх мужчин
низький статус. Та жінка цим же показує і свій низький рівень, опущений статус.
Бо князеві не зраджують. Якщо її чоловік низькоранговий, то і вона малої
якості.
Високоранговий мужчина
може переспати навіть з прислугою, з якоюсь "не вість ким" Монікою Лєвінскі, але
ось ту, яку вважає своєю, оберігатиме. І її зраду не пробачить. Чи не тому у
патріархальних суспільствах за жіночу зраду — смертна кара чи
ув’язнення? Чи не тому при матріархаті подружня зрада жінки (а зрадити може
тільки жінка) не карається Кримінальним кодексом?
Діти жінки з низьким
статусом часто теж є низькостатусними. Тому від високорангового жінка
підсвідомо, інстинктивно намагається народити.
Щоправда, це може бути темою окремої оповіді, часто жіноча
інстинктивність помиляється і, наприклад, таксиста з вираженими маскулінними
ознаками вона сприймає вигіднішим для того, щоб надати свій «ґрунт» для його
насіння, чим, наприклад, пузатого банкіра у костюмчику. Але це вже питання
слабкого розуму жінки, а правило лишається незмінним: від високорангового жінка
намагається народити, не думаючи про те, чим годуватиме дітей. Роздуми про «чим
годувати» не впливають на основний інстинкт — подовжити Рід
високорангового — і часто такі роздуми є способом відмови у розмноженні
низькоранговому, мовляв, не народжу, бо ти мало заробляєш.
Чоловік не може зрадити
свою сім’ю, він її створив.
Взявши для народження своїй дітей кількох жінок (щоб не одна дитинка була, а
сім «я» було), він просто показує свою значущість. Зрозуміло, що від отамана
більше буде охочих народити, ніж від свинопаса.
Але подружня
зрада існує. Подружня зрада — це дія або
думка жінки. Що саме слід вважати зрадою — окрема розмова, там є ширший
діапазон, а не лише те, що жінка має тілесні сексуальні контакти з іншим
мужчиною.
На сьогодні все.
Завершуючи, підсумовуємо: як не буває чоловічої менструації, так і не буває
чоловічої подружньої зради.
