То чого ж хочуть жінки і чому вони лишаться нещасними? (закінчення)

(Початок матеріалу дивіться тут: http://patriokyiv.blogspot.com/2013/11/blog-post_9.html)
Коханець каже жінці — «Ти чудова!» Чоловік каже — «Ти гарна!»

На полюсі нікчемності, жінка хоче отримати від чоловіка відчуття, що при своїх недоліках і, не дивлячись на всі скоєні помилки, вона залишається для нього гарною і коханою. Отримуючи таке визнання від чоловіка, жінка може на певний час заспокоїтися і примиритися з собою.

Коли кажуть, що всяка жінка хоче кохати і бути коханою, мова йде саме про такі інфантильно-романтичні стосунки. Красиве залицяння, лицарська поведінка, серенади під вікном, палкі зізнання в коханні - все це створює у жінки відчуття внутрішнього спокою.

«Мене кохають, значить, я гарна».

Крім того, стосунки з «чоловіком» дають жінці можливість зміцнити свій тил, відчути безпеку і почати вити гніздо. Передбачуваність і підпорядкованість чоловіка бажанням жінки («Все зроблю заради твого кохання!») створюють у жінки відчуття стабільності та захищеності. Чоловік стає тією тихою гаванню, куди жінка повертається зализати свої рани після зіткнень із зовнішнім світом.

Саме так жінки уявляють собі ідеального чоловіка. Він повинен кохати жінку, піклуватися про неї, виконувати її забаганки, жаліти і заспокоювати її і, взагалі, бути в повному її розпорядженні. Але, як і у випадку з полюсом гордості, є тут і зворотна сторона.
 

По-перше, отримуючи від чоловіка всі знаки кохання, які тільки можна вигадати, жінка все-таки залишається незадоволеною. Спочатку їй здається, що вона потрапила в казку, але незабаром, безмежна закоханість чоловіка і готовність дивитися в рот, потихеньку починає її дратувати. Стосунки чоловіка і жінки раптом перетворюються у стосунки матері і дитини.

Чоловік повністю втрачає свою самостійність і підпорядковується жінці. В результаті, він втрачає в очах жінки всякий авторитет, а значить, його думка вже більше не може прийматися на віру.

Тепер його вмовляння «Ти — гарна» втрачають свою магічну силу і не приносять колишнього заспокоєння. Жінка позбавляється тієї емоційної опори, заради якої вона вступила у стосунки з цим чоловіком.

По-друге, відносини з «чоловіком», які передбачають взаємну вірність і кохання до труни, позбавляють жінку морального права відігравати з іншими чоловіками свою гординю. А отже, полюс гордині виявляється не захищений і не дає жінці заспокоїтися остаточно. Провину за цей провал, в її очах, цілком і повністю лежить на чоловікові.

Жінка втрачає будь-яку повагу до свого обранця, цькує його, звинувачує в марно витрачених на нього роках свого життя, вимагає від нього сили і відповідальності, але тим самим тільки погіршує ситуацію. Чоловік втрачає всяку волю, і жінка знову опиняється біля розбитого корита — обидва полюси її понівеченої самооцінки знову рвуть її душу на частини.

Примирення полюсів  

Як вже зрозуміло, жінка потребує одночасного захисту обох полюсів самооцінки. В ідеалі, це має бути чоловік, який поєднує в собі всі тридцять три задоволення — чоловік і коханець в одній особі. Але, на практиці, це неможливо. Чоловік, як і жінка, жорстко замкнений у рамках тієї гри, в яку його затягло соціальне виховання.

Тому, у жінки залишається два вибори — змиритися зі своїм нещастям або шукати якісь сурогатні варіанти. Чим суворішим було її моральне виховання, тим вища ймовірність, що вона вибере нещастя. З іншого боку, жінки володіють більшою моральною гнучкістю, знаходять вихід зі своїх труднощів через стосунки з багатьма чоловіками.

Це може бути найочевидніший варіант — чоловік удома і коханець за межами дому — або інші варіанти. Взагалі, для жінки не обов'язково мати сексуальні стосунки з чоловіком, щоб відігравати з ним свою гординю. Їй досить відчувати, що авторитетний для неї чоловік високо її оцінює.

Наприклад, роль псевдо-коханця часто грає високий начальник на роботі. 

Жінка може красуватися перед ним своїми професійними знаннями й уміннями або відкрито з ним фліртувати, не дозволяючи розпускати руки. В обох випадках жінка отримує необхідне їй чоловіче визнання.

Інший цікавий приклад — відносини жінки зі своїм психологом. Чоловік у таких стосунках заздалегідь наділяється величезним авторитетом, а тому його думка набуває для жінки особливого значення. Проблема сексуальних стосунків між психологом і пацієнткою заснована саме на цьому механізмі — жінці дуже хочеться завоювати авторитетного чоловіка і вона навмисно його провокує своїм кокетством.

Крім того, потрібно розуміти, що жінка може включати в свою гру одночасно безліч чоловіків. Роль чоловіка швидше за все буде виконувати один чоловік, зате «коханців» може бути декілька. Один буде підтверджувати її жіночу привабливість, інший буде цінувати її професійні якості, третій буде захоплюватися розумом і так далі. І все це може обходитися без реальних сексуальних контактів.

Власне, зазвичай так і виходить — отримувати зі світу по нитці простіше, ніж знайти одного коханця, який дасть все і відразу. До того ж, такий підхід позбавляє жінку від моральних мук на рахунок своєї зради. Кожен окремий чоловік у її списку не дотягує до ролі повноцінного коханця, а отже, формальної зради одного чоловіка заради іншого не відбувається. Тільки легкий заспокійливий флірт.

Є і ще один важливий момент у всій цій ситуації. Ретельно розподіливши ролі в своїй чоловічій свиті, жінка досягає високого ступеня внутрішнього спокою, але все-таки залишається не цілком щаслива. Для повного задоволення жінці необхідно примирити обидва полюси між собою, тому що тільки так вона може досягти внутрішньої цілісності і позбудеться від останніх моральних страждань.

Вихід із замкнутого кола

Хоча жінка і може обнулити свій внутрішній конфлікт через стосунки з чоловіками, потрібно розуміти, що це тільки милиця — дуже якісна, але все ж таки милиця. Потворна підпора, що виставляє на загальний огляд неповноцінність жіночої душі.
 

Жінці вкрай рідко вдається стабілізувати свою життєву ситуацію і підібрати такий комплект чоловіків, який принесе їй повний спокій. Але навіть коли це вдається, ситуацію не можна вважати стабільною, адже її душевний стан так і залишається в залежності від чоловіків. Варто одному з них зникнути і весь її казковий світ зруйнується в прах.

Навіть заспокоївши свій внутрішній конфлікт, жінка перебуває в постійному страху, через те, що в будь-який момент щастя може закінчитися. Тому, можна сказати, що жінка просто приречена на страждання того чи іншого роду... поки не відмовиться від гри в гордість і нікчемність.

Вихід з гри — процедура вкрай болісна. Адже, під удар ставиться основний для жінки механізм виживання — стосунки з чоловіком. Плюс до цього потрібно пам'ятати про той соціальний тиск, який жінці доведеться подолати, щоб повністю змінити свої моделі поведінки. Родичі, подруги, чоловіки та коханці — всі будуть наполягати на продовження гри.

Підготовлено «Патріархальним Києвом» по матеріалах сайту www.perunica.ru