Просто візьмемо
два уявних приклада. Ні про кого конкретно, а заради ілюстрації.
І спрогнозуємо,
як нинішнє хворе суспільство розцінить практично однакові поведінкові прояви
мужчини та жінки.
Вона його кохає
до нестями, вони одружилися. Він п’є, гуляє, заразив її, вагітну, гонореєю.
Вона постійно йому пробачає. Він почав битися, вона через синці не може вийти
на вулицю. Нічого їй не сказавши, він сам подав на розлучення і без її відома
суд ухвалив розірвати їхній шлюб. Тихенько перевіз свої речі з її квартири до
своєї мами, тепер працює, живе з черговою коханкою, грошей не дає…
І ситуація 2.
Він божевільно
закоханий, мало спить, виконує усі її примхи, вона ходить на зустрічі з іншими
мужчинами, розповідає, що це просто друзі, інколи затримується у друзів до
ранку. Пояснює іншим, що шукає своє кохання, бо в цього її шанувальника і
зарплата не така, і освіта смішна… Вона завагітніла від одного з «друзів» –
зробила аборт, другий раз завагітніла, вже від іншого «друга» – і другу дитину вбила вакуум регуляцією…
Яким буде
ставлення суспільства, якому промили мізки матріархальною ідеологією, до цих
двох ситуацій?
В першому випадку
– осуд мужчини. А в другому? Та теж осудять, вона ж, мила дівчина (молодая
дєвушка») шукає своє кохання, шукає того, хто із зарплатнею, статусом, їй з цим
нудно, він не може їй забезпечити здійснення примх, а вона заслуговує на шик,
хоче збагатити свій різноманітний та розвинений внутрішній світ мандрівками до
екзотичних країн, вишуканими дизайнерськими шмотками, возінням її сраки
фешенебельним автом…
Варто зрозуміти:
матріархальний устрій та ідеології не можуть не звинувачувати мужчин,
презумпція винуватості мужчини закладена у самому матріархаті.
Славко Київський для Патріархального Києва
