Просто одна
історія. Від її учасника. Точніше, від того, у чиїй сім’ї це все сталося.
Коротко та дуже
інформативно.
Читайте!
Друга дружина батька, проживши з ним кілька місяців, втекла з досить великою сумою, а дочку свою забрати "забула". Батько ледве до дитячого будинку зопалу її не віддав, я відмовив, бо шкода. Мені тоді було 14, а їй 11. Зараз мені 23 і ми досі живемо як одна сім'я. Про її матір не згадуємо, за всі роки так і не спробувала зв'язатися з малою. Поки ми не виявили її на порозі свого будинку в сльозах і соплях. Виявилося, вона тоді від коханця залетіла, збиралася почати життя спочатку. Дочку теж збиралася забрати, "якось потім". Та тільки дитина в неї народилася хворою і всі гроші на неї ж і пішли. Мужик той її кинув. І вона згадала, що десь у неї є ще "сім'я". Стала очікувати сестру по дорозі додому, вимагти умовити батька дати їй грошей на "братика" і щакликає до совісті. А коли та відповіла, що братик у неї один - старший, а її вона знати не хоче, накинулася з кулаками, перехожі ледве відтягли. Сьогодні намагалася картинно наковтатися чогось перед нашими вікнами.
Розповів Павєл
Бєрєзін http://vk.com/berezin1988
