 |
| Фемінізм вигідний капіталові |
Напевне,
розумієте, що процеси у світі відбуваються не настільки хаотично, як інколи
здається.
Ми знаємо, банкірами та політиками яких національностей фінансувався,
наприклад, жовтневий заколот більшовиків у 1917 році.
Б.Березовський
колись зізнававсь у наданні мільйонів на Помаранчеву революцію. Бачимо
діяльність усяких фондів, які пропагують гомосексуалізм, аборти (під виглядом
плануванні сімей), як пропагується вища освіта серед жінок…
Колись один
командир десантного полку згадував таку ситуацію.
Новобранці,
вперше намагаючись стрибнути з великої висотної вишки, часто боялися. Дехто,
тамуючи страх, стрибав. Але були і ті, хто не міг себе пересилити. І тоді він
кликав свою 16-літню дочку, яка швидко видералася на вишку і стрибала. І ось
тоді юнаки, які боялися, теж стрибали. Ну а стрибнувши уперше, потім вже
звикали і ставали непоганими солдатами.
Бачимо позитивний
приклад, коли жіноча поведінка ставала конструктивом.
В Англії у 1914
році була така жіноча команда «Біле перо». Вона допомагала зібрати мужчин для
Першої Світової війни. Мужчинам, які ходили без армійських одностроїв, видавали
біле пір’я – символ боягузтва.
А тепер погляньмо
на сьогодення.
Мужчина щось
робить, працює, здобуває. Зароблене витрачає на жінку. А ця жінка йому не
належить – вона належить пропаганді, дебільним журналам, телевізійним видовищам
(в США їх називають «шоу»), розрекламованим цяцькам і іншим пустощам. Та іще,
не виключено, іншим мужчинам, бо вдома вона сидіти не хоче, а на її роботі пару
разів на місяць корпоратив…
Влітку вона хоче
витратити сімейні ресурси на поїздку по курортах. Звісно, купання у морі
корисне, тільки ось чомусь вона забуває про некорисність телевізора чи
комп’ютера, куріння та кави з пивом, про вплив на гінекологію одягу, який
обліплює фігуру… Тож справжнім мотивом поїздок на курорти є геть не стремління
до здоров’я, а бажання майже повністю оголитися перед іншими мужчинами на пляжі
й розмістити фото з курорту у соціальній мережі.
Все це відбирає
ресурси, які можна було б витратити на дітей, на рідних дітей. А мужчина хай
працює, та ще й слухає докори у малих заробітках, порівняння з подругою, якій
чоловік купив чергову цяцьку…
Жінка, яка працює
на якомусь підприємстві, зазвичай, вкладає свої сили та час задля добробуту
чужої людини, якогось капіталіста. Час – це ресурс обмежений, тож вже не
лишається в неї часу на виховання дітей, на їхнє народження. А мужчина, що
здатен заробляти, при матріархаті спонсорує жінку, яка вкладає зароблені ним
кошти у цяцьки та розваги, а не в його дітей. Відтак, при матріархаті мужчина
лишається одуреним: працював, а результати ним не отримані – гроші заробив, але
мила красуня витратила їх не на його нащадків, а на усякий модний непотріб.
Дивіться, обсяг
лише легального ринку парфумів в Україні у після кризовому 2010 році становив
понад 3 мільярди доларів (Джерело інформації: http://cripo.com.ua/?sect_id=4&aid=86296).
Ну, припустімо, що чверть закупили
самі мужчини для себе (хоча ця цифра завищена, кажу з запасом, бо мужчини, в
основному, можуть купити парфуми, але не косметику: всякі пудри та маски).
Отже, понад 2 мільярди 200 мільйонів доларів витратили жінки на це все. Навіть
якщо половина цієї суми, вкладеної у помади та тіні для повік, була б
витраченою на дітей…
А якщо додати
сюди зайвий одяг, взуття, путівки до Туреччини та Єгипту, мобільні телефони,
спиртні напої та усякі інші витребеньки, то міра, на яку дурять мужчин,
вкладаючи у розваги, а не у дітей, стає зрозумілою.
Журнал «Мамин
клуб» писав у 2011 році: «А витрачає середньостатистична українська
сім’я на одну людину 1150 грн. на місяць.» (Джерело: http://mamynclub.com.ua/uk/rubryky/tema-nomera/385-ukrajinska-simja-u-detaljah-ta-cyfrah.html)
Звісно, це дуже
опосередковані цифри, цю суму бажано помножити у 1,5 – 2 рази. Та навіть
подвоївши її, отримаємо 27-28 тисяч на рік. На дитину. Якщо узяти до уваги
поїздки до Туреччини, то побути на османській землі удвох протягом 8 днів
коштуватиме майже половину означеної суми (дивлюся по цінах http://www.mansana.com/turkey)
Отже, говорити,
що лише матеріальні причини стримують народжуваність, щонайменше, невірно. Зате
маємо деякі відомості про інші причини.
«У нас
хорошие материальные условия, мы с мужем оба работаем дома и сыном занимаемся
практически в равной мере. Но я не хочу ещё раз проходить тяжелый период
младенчества, вечный недосып, постоянное ощущение, что не принадлежишь себе», — розповідає 29-літня Наталя Теплухіна.
«Оказалось, что у нас в обществе молодая мать находится где-то на уровне инвалида: и по уровню мобильности, и по восприятию окружающими, — розповідає вона ж на сайті from-ua.com. — С коляской в транспорт не суйся, ты всем мешаешь, попробуй покормить грудью младенца в людном месте или даже просто пройтись в слинге: обеспечен поток внимания, далеко не всегда доброжелательного».
«Оказалось, что у нас в обществе молодая мать находится где-то на уровне инвалида: и по уровню мобильности, и по восприятию окружающими, — розповідає вона ж на сайті from-ua.com. — С коляской в транспорт не суйся, ты всем мешаешь, попробуй покормить грудью младенца в людном месте или даже просто пройтись в слинге: обеспечен поток внимания, далеко не всегда доброжелательного».
Ось і всі
пояснення. Просто жінці незручно займатися дитиною свого чоловіка. Не хоче
заради дитини йти на певні дискомфортні для себе обмеження.
А що замість
того? А будуть витрачені кошти на розваги та речі, які є аксесуарами, а не
предметами необхідності. На те, що тішить жіночий егоїзм, а не продовжує Рід
коханого чоловіка. Тоді постає питання, а чи справді чоловік, від якого жінка
не народила хоча б 3-х дітей, коханий?
Післяслово:
Відомо, що переважну більшість купівель здійснюють жінки, тобто, хочеш, аби
сімейний бюджет було витрачено на щось, переконай жінок у правильності
(модності, необхідності) таких дій. Витрачатимуть вони з радістю, а ось
доглядати за дитиною, зазвичай, не хочуть.
Славко Київський
для Патріархального Києва
