 |
| Як виховують мужчин |
Як жінки
виховують майбутніх чоловіків у відповідності до своїх бажань?
Зовні видається, що
моделі такого "виховання" відсутні, і все ж у тому чи іншому вигляді
вони реалізуються. Основи цього виховання – зробити майбутнього чоловіка
зручним, безпечним і «на підхваті».
Маючи раніше певні привілеї, жінки виконували
перед чоловіками і низку обов'язків, які частково компенсували ті жертви, на які
чоловікам доводилося йти. Насьогодні, по суті, у жінок немає жодних навіть
найменших обов'язків перед чоловіком та вони в своїй більшості і не хочуть їх мати.
Тому завдання сьогодення для жінок: змусити чоловіка виконувати певні обов'язки перед жінкою
без компенсації. По суті це експеримент, якому кілька десятиліть і його кінцеві
підсумки ще не зовсім ясні, але тут ми розглядаємо тільки методику і головною
її частиною є загальна фемінізація. Відсутність чоловічого впливу дасть паразиткам результати.
Хлопчикам з
дитинства моделюють поведінку. Її варіанти можна
умовно назвати "заступництво", "захист",
"допомога", але суть їх зводиться до того, що хлопчик засвоює своє
другорядне призначення, що їм не усвідомлюється, бо нав'язується йому прямо
протилежне. Тобто, давати змогу на
собі паразитувати – це звуть якостями майбутнього мужчини.
Для чого?
Щоб
своє підлегле, другорядне становище хлопчик вважав першорядним, головним, щоб
він думав, що він кращий за дівчаток. Ось розповідь наслідків такого виховання
і реакція з боку дівчаток:
"Ми навчалися у другому класі... і якось усім класом кудись вирушили... Тобто ми їхали в автобусі... ну або в тролейбусі. Я і мій приятель сиділи на сидінні, а просто навпроти нас сиділи двоє дівчат. На одній із зупинок в тролейбус зайшла жінка з дитиною і наблизилася до нас. Ми її не бачили, тому що сиділи спиною, а ось одна з дівчаток навпроти нас відреагувала миттєво і буквально в наказовому тоні сказала, щоб ми встали і поступилися місцем жінці. Спочатку я так і хотів зробити, але я з другом, обидва з початкової школи, були худенькими, тому мені просто прийшла в голову ідея посунутися. В результаті звільнилося ціле місце, куди і сіла жінка. Здавалося б все в порядку, але та дівчинка навпаки з неприхованим роздратуванням сказала, що ми все одно повинні були встати."
Розповідь дуже ясна. Дівчинці, яку осяяла гідна думкою посадити матір з дитиною, навіть на думку не спало, що вона
могла б і сама поступитися місцем або посунутися за прикладом мого друга, ні,
до своїх восьми-дев'яти років вона вже чітко засвоїла, що служити – прерогатива
осіб чоловічої статі. Не дивує і кінцеве її незадоволення, адже пацани повинні
були виконати роль так, як вона сказала, а не шукати варіантів, також як серед
рабів не заохочується ініціатива.
Втім, з широкого
кола спілкування з жінками різного віку щодо "транспортної теми", я
зробив висновок, що вони воліють, щоб чоловік від мала до велика взагалі стояв,
не займаючи навіть вільних місць, тобто, не смів би сідати, як раб не міг сидіти
в присутність своїх панів, щоб це в нього було на підсвідомості, працювало
автоматично. А як же бути з ситуаціями, якщо чоловік дуже втомився, хворий,
інвалід зрештою, подібні "дрібниці" дам як правило хвилюють меншою
мірою: роль чоловіка – бути слугою.
ПатріархальнийКиїв по матеріалах vk.com
