Звісно, кохати
можна, і потрібно, і це оспівано поетами, живописно змальовано попсовими
журналами та окроплено кров’ю самогубців. Кохати приємно і це почуття
вважається високим.
Тільки ось
визначень, чим воно є, те кохання, існує багато. Та ми зупинимося зараз на тих
моментах, коли це почуття чи брехня про нього є виправданням
безвідповідальності.
Дивіться
порівняльну таблицю, щоб переконатися у тому, що кохання часто є
антагоністичним стосовно відповідальності:
 |
| Таблиця "Кохання - Відповідальність", Частина 1 |
 |
| Таблиця "Кохання - Відповідальність", Частина 2 |
 |
| Таблиця "Кохання - Відповідальність", Частина3 |
 |
| Таблиця "Кохання - Відповідальність", Частина 4 |
Думаєте, хтось з
прибічників патріархальних поглядів проти кохання? Звісно – ні! Тільки це має
бути відповідальне кохання, де основою є відповідальність. Власне,
відповідальність і є ознакою правильності. Ну неправильно закохуватися та
займатися сексом с малолітньою дитиною чи з мужчиною-чужицнем! Це злочинно! І
ніякі кохання не можуть виправдати лиходійство.
Ну і неправильно
виглядає, коли кохання і секс передують благословенню батьків та шлюбу. Але у
матріархальних суспільствах жінки, у більшості, знають лише «хочу», і як
різновид отого безсумлінного бажання є «палюбіла і дала».
Прогнозуючи можливі
спроби звинуватити у «ніколи нікого не кохав», мушу зазначити наступне. Автор
цього матеріалу неодноразово освідчувався у коханні і на свою адресу отримував
подібні освідчення від деяких дівчат та жінок. Має досвід, а досвід, як казав
О.Уайлд, це та назва, котру кожен дає своїм помилкам. І ось з висоти свого
досвіду та маючи за плечима певну кількість помилок, я смію заявити: зневажаю
шльондр і дуже поважаю жінок відповідальних.
Славко Київський
для Патріархального Києва
