Ми, обидва
співавтори Патріархального Києва, сьогодні, маючи телефонну розмову, згадували
одну особу з прізвищем, схожим на «Ваннікова».
І сміялися, коли пригадали, що у
певних колах її називають «Диванникова».
Ця «Диванникова»
колись закінчила ВНЗ, досить неприємний заклад, назва якого чимось схожа на
могилу. І ось що характерно, через той ВНЗ пропагуються дуже антиукраїнські
ідеї, хоч там навчається чимало націоналістів, сама організація взаємодій
студентів з їхньою альма-матер відбувається так, ніби це не навчальна установа,
а тоталітарна секта.
У дискусіях з
тими «студентами-сектантами» з означеної «могили» відразу випливають результати
їхнього зомбування. Говориш такій інститутці з «універу-секти-могили», що
неприпустимо дозволяти продаж землі в Україні. А воно тобі – це свідчить про
твій страх, треба не боятися і дозволити.
Ти вже
насторожився, бачиш, що мізки там рахувати вміють, але думати не здатні. І знов
немислячим мізкам даєш тему: «Слід суттєво обмежити в’їзд мігрантів до
України», - кажеш.
А це навіжене
тобі знову показує, що воно зомбоване у тій «могилі»: «Це все ознака страху, ти
боїшся конкуренції з приїжджими», - відповість дипломований недоумок. І плювати
йому, що на гетьманські землі їдуть, здебільшого, секс-туристи та злочинці,
торгівці та організатори тіньового бізнесу: йому ж викладач так сказав, а само
воно мислити не може, лише не хоче, аби «зомбі-студенти» подумали, що воно має
страх.
Відомо, що
баби-маніпуляторки, коли оприлюднюєш їхні підлі прийоми, починають шукати в
твоїх діях якісь особисті мотиви. Їхні курячі мізки не розуміють, що можна
просто не любити крадіїв і лише через те боротися з кишеньковими злодюжками.
Тобто, можна не любити злодюг, навіть якщо особисто тебе вони не обікрали.
Так і інститутки
з паскудної «секти-могили», якщо говориш про якісь необхідні зміни, що в
інтересах суспільства, намагаються все зводити на тему якоїсь особистої ніби
вигоди. Наприклад, по-сучому: «Це тобі жінки не дають, ось ти на них і злий».
До речі, в
багатьох інших навчальних закладах теж дебілізують студентів. Наприклад, їм
розповідають, що коли мужчина ревнує жінку, то це, буцімто, від його заниженої
самооцінки. Або якщо мужчині не все одно, скільки стовбурів вона відсмоктала,
поки не вийшла за нього, то цей мужчина слабкий, за твердженням дебілізаторів,
та неповноцінний.
І ось, знаючи це,
з прикрістю помічаю, що і деякі чоловічі журнали розповідають мужчинам, що,
мовляв, не варто приділяти увагу тому, що жінка задовольняла інших мужчин у
сексі до того, як ви з нею зустрілися.
Чоловічий журнал (в
даному разі мається на увазі "Men's health Украина" за листопад 2013
року) ще й принизить вас, мовляв, ким же треба бути, щоб брати до уваги
випадковий перепихон в інституті? Ось як! А якщо вам мало запевнень журнальних
авторитетів, то підіть до психолога. І той вам пояснить, що це навіть добре, що
ви одружені зі шльондрою, це ж вона, відсмоктавши у десятків мужчин (вам
сказала про трьох), вибрала саме вас, бо ви найкращий з усіх.
 |
| З журналу "Менс хелс-Украина" за листопад 2013 |
Радійте!
А ми згодом
плануємо ще повернутися до розмови на тему, що робити, коли одружуєшся з
жінкою, яка вже має статевий досвід.
